П'ять кроків, щоб стати кращими батьками
Однією з проблем, яка
найбільше непокоїть батьків, є поведінка дітей. Як зробити, щоб вони поводилися
добре? Я відібрала низку порад відомих
психологів, педагогів. Пропоную перші п'ять
1. Давайте дітям приклад хорошої поведінки. Ніколи не забувайте: вони
вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. У них відбивається вся організація
життя сім'ї, працьовитість, духовне багатство і моральна чистота матері й
батька. У кожній сім'ї є свої правила. Будьте послідовними у їх дотриманні.
Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а
другого - відміняється.
2. Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають вони віку
дитини. Пояснюйте причину, чому потрібно їх дотримуватися, бо вимоги дорослих
часто видаються дітям незрозумілими.
3. Дозвольте дітям брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, які
стосуються їх. Дослухайтеся до їхньої думки. Не сперечайтеся з дітьми про
справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай самі
вирішують, у що одягатися чи що їсти. Це допоможе запобігти виявам образи та
непослуху з боку дитини. Вона не дорікатиме, що ви її постійно контролюєте.
4. Обирайте виховання без паска та крику. Покарання, а поготів несправедливі,
не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до себе та інших,
провокують агресивність, озлобленість, жорстокість. Відчувши, що втрачаєте
контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити
її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти й заспокойтеся.
Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими -
використовуйте тактику переведення уваги. Якщо ви змушені сказати дитині щось
неприємне, подумайте, яким чином ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо
вчинили неправильно по відношенню до дитини. Хваліть і заохочуйте її за добрі
справи.
5. Погіршення успішності дитини, різка
зміна в поведінці - дитина погано спить, дратівлива, у сина або доньки
з'являється апатія, якої ви не спостерігали, вони замикаються у собі. Якщо діти
перестали розповідати про свої справи, значить, бояться поділитися з вами.
Поспілкуйтесь з батьками їхніх друзів - можливо, вони підкажуть, у чому справа.
Ви помітили тривожні симптоми в сина чи доньки, зверніться з дитиною до
шкільного психолога або лікаря. Не гайте часу. Інакше може трапитися
біда.
Шкільна успішність -
це тема, яка зазвичай тримає батьків у напрузі і змушує здригається підчас
кожного невдалого повороту. Якщо дитина − не перший учень у класі, це ще
можна пережити, але якщо вона навчається відверто слабко, то це вже трагедія.
І тоді батьки впадають у відчай, не знаходячи собі місця і страждаючи
питаннями: як так сталося? Чому? Де і коли не додивилися? І часто
зриваються на дитину: ставлять у приклад навчання успішних однокласників,
примушують сидіти за підручниками до глибокої ночі, карають і вводять всілякі
заборони. Так і хочеться крикнути - не панікуйте! Не перетворюйте своє життя
і життя дитини в домашнє пекло! Тим більше, що ситуацію можна змінити без
сварок, конфліктів і потрясінь. Головне - спробувати зрозуміти дитину та запастися
терпінням.
Шукаємо причину
невдач
Коли ви вже вирішили допомогти сину чи доньці «підтягти» навчання, перш
за все, відмовтеся від якого б не було тиску. Дитині і без того непросто:
адже вона чудово усвідомлює, що не виправдовує ваші очікування, і переживає з
цього приводу, навіть якщо демонструє показну байдужість або навіть
презирство до шкільних справ. Більш того, низька успішність у навчанні − це
ще часто й удар по впевненості дитини в собі. Особливо в початковій школі,
коли навчанню вона надає найбільше значення. І якщо щось не виходить, або виходить
погано, вона починає злитися на себе. А далі все наростає, як сніжний ком:
самооцінка знижується, вона перестає вірити в себе і свої сили і не хоче
докладати зусиль, вважаючи їх марними. А проблеми з навчанням все ростуть, і
дитина розуміє, що впоратися з ними нереально. Легше сховатися, відмовитися
від боротьби, зробити вигляд, що її це не цікавить. Для того, щоб
допомогти хлопчику або дівчинці у відчаї , яка впала в депресію, вийти з
такого оцепеніння, треба, перш за все, зрозуміти причину, з якої не виходить
добре вчитися.
У початковій школі їх може бути п'ять:
У дитини недостатньо розвинене мислення, увага і пам'ять, і їй складно
засвоювати матеріал в нормальному темпі і обсязі.
Що робити? -
Знайти гарного вчителя, який зможе допомогти учневі «підтягтись», більше
спілкуватися з дитиною, допомагати з домашніми завданнями (саме допомагати, а
не робити їх за дитину), регулярно грати в цікаві ігри на розвиток логічного
мислення та пам’яті.
Дитина була добре підготовлена до школи і на перших порах їй все давалося легко, вільно, граючи. Вона не обтяжувати себе, поки в якийсь момент не втратила контроль над ситуацією, опинившись непідготовленою до сприйняття нового, більш складного матеріалу.
Що робити? -
Допоможіть дитині усвідомити, що не все в житті дається так легко, як вона
звикла. Відрегулюйте її режим, а потім виділіть для уроків достатньо
часу.
Амбіції батьків
занадто високі: дитина повинна бути відмінником - і крапка, у крайньому
випадку хорошистом.
Що робити? -
Попрацювати над собою. Спробувати зрозуміти, чому вам так важлива успішність?
Як це пов'язано з вашими особистими життєвими успіхами і поразками?
Дитина
довгий час хворіла, багато пропустила, відстала від програми і ніяк не може надолужити
згаяне.
Що робити? -
Взяти додаткові уроки та розслабитися щодо успішності. Одужає, добере згаяне
- і наздожене.
«Ти обов'язково
впораєшся!»
Батькам важливо розуміти, що дитина не повинна відповідати їх амбіціям і
вважати себе невдахою, якщо вона погано вчиться. Важливо дати дитині
зрозуміти, що любов до неї безумовна і аж ніяк не залежить
від шкільних оцінок. Приймайте дитину як самостійну особистість, поки ще
тендітну. Вона потребує підтримки, розуміння, заохочення та довірчих
відносин. І обов'язково вселяйте в неї впевненість у власних силах. Як саме
це можна робити? Якомога частіше повторюйте своєму школяру або школярці, що
він неодмінно впорається, що у нього все вийде. І орієнтуйтеся не на результат, а на ті
зусилля, які прикладає дитина. Не дається нова тема, наприклад, чи не
виходить якесь завдання, але ви бачите, що вона намагається? Підтримайте її.
Покажіть, що ви довіряєте їй, вірите в неї. І тоді поступово вона почне
долати ті труднощі, які раніше здавалися не по плечу. А якщо дитина буде чути
лише догани, не відчуваючи ніякої підтримки, то, швидше за все, інтерес до
навчання буде втрачатися, а успішність − падати».
Це стосується не тільки молодших школярів, але й підлітків. У середній
школі багато хто запускає навчання ще й тому, що перемикаються цілком і
повністю на спілкування з однолітками. Спроба зрозуміти себе і своє місце в
житті, прагнення навчитися будувати стосунки з оточуючими стають головним
завданням для підлітка, все інше часто ігнорується. Про це писала ще Марія Монтессорі. І якщо у нього склалися довірчі
відносини з батьками, то вони зможуть зрозуміти один одного і знайти
компроміси. А батькам не буде складно переконати своє чадо в тому, що вчитися
все-таки треба.
Гра фантазії - на
користь справі
А ще батьки можуть по-справжньому зацікавити дитину предметом. Усім
відомо, що будь-яка шкільна наука частіше за все відірвана від життя. Вивчив
тему, відповів, якщо запитають, написав контрольну - і через деякий час
забув. Добре ще, якщо тема більш або менш цікава, а якщо нудна яка-небудь або
занадто складна, то ще стільки неприємностей доставить!
А будь-яка тема може бути цікавою і корисною, якщо вона пов'язана з
життям і дитині зрозуміло, як вона може використати отримані знання на
практиці. Куди більш захоплюючою і цікавою стане математика, якщо дитина буде
залучено, наприклад, до складання і розподілу сімейного бюджету.
Вирушаючи у відпустку за
кордон, домовтеся, що дитина буде головним експертом по тій країні, куди ви
збираєтеся поїхати. А значить, їй необхідно заздалегідь з'ясувати, який там
клімат і ландшафт, що являють собою флора і фауна, до складу якої держави
входила ця країна в стародавні часи і що відбувається там зараз, яка її
культура і традиції і так далі. Це вже історія з географією. Ну, а вже
скільки корисних і важливих знань і навичок з біології може з вашою допомогою
отримати дитина, відпочиваючи влітку на дачі! Покладіться на свою фантазію і
намагайтеся використовувати будь-яку можливість, щоб показати дитині, що
знання можуть і повинні бути корисними.
|
Як вчитися на відмінно і зберегти
здоров'я?
Здоров'я дитини багато в чому залежить від того,
наскільки успішним і благополучним він себе відчуває. У початковій школі йому
дуже важливі його шкільні результати і ставлення батьків до його зусиль. Ось
про що варто пам'ятати, якщо ви хочете
, щоб дитина мала бажання йти до школи і відчувала
психологічний захист в сім'ї.
Починайте ранок з чогось хорошого - смачного сніданку, приємної розмови. Розповідайте дитині історії про той час, коли ви самі були школярами, як ви збиралися вранці (теж не завжди бадьоро і швидко), чи проводжав вас хтось, чи ні. Постарайтеся не лаятися і не дратуватися, якщо дитина збирається повільно, краще придумайте щось на кшталт конкурсу: хто встигне зібратися за 20 хвилин - отримає приз! Нехай ранок заряджає хорошим настроєм!
Цікавтеся шкільним життям дитини, розпитуйте її про шкільні справи - уроки, перерви, про шкільних друзів і не турбуйтеся, якщо малюк не буде розповідати багато. Це якраз нормально, йому треба навчитися описувати, узагальнювати і виражати в словах свій новий досвід. Якщо у вчителя є претензії до вашої дитини, не об'єднуйтеся з ним проти малюка ні подумки, ні емоційно. Навіть якщо ваша дитина дійсно нашкодила. З учителем, звичайно, сперечатися не потрібно. Все вислухайте, усвідомте для себе точку зору вчителя, а з дитиною поговоріть вдома. Пам'ятайте, у малюка вдома має бути надійний тил, місце, де він може відпочити душею і набратися сил. Дуже важливо пояснити дитині (а заодно і гарненько засвоїти це батькам), що не треба боятися помилок, що помилки - це добре! Помилки завжди і всі робили і роблять, і здорово вміти вчитися на помилках, вміти аналізувати причини помилок. Можна частіше повторювати такі крилаті фрази, як «Не помиляється той, хто нічого не робить», «Успіх радує, а помилка вчить», «Розумний не прагне уникати помилок, але прагне їх виправити».
Частіше хваліть дитину і вірте в неї!
Починайте ранок з чогось хорошого - смачного сніданку, приємної розмови. Розповідайте дитині історії про той час, коли ви самі були школярами, як ви збиралися вранці (теж не завжди бадьоро і швидко), чи проводжав вас хтось, чи ні. Постарайтеся не лаятися і не дратуватися, якщо дитина збирається повільно, краще придумайте щось на кшталт конкурсу: хто встигне зібратися за 20 хвилин - отримає приз! Нехай ранок заряджає хорошим настроєм!
Цікавтеся шкільним життям дитини, розпитуйте її про шкільні справи - уроки, перерви, про шкільних друзів і не турбуйтеся, якщо малюк не буде розповідати багато. Це якраз нормально, йому треба навчитися описувати, узагальнювати і виражати в словах свій новий досвід. Якщо у вчителя є претензії до вашої дитини, не об'єднуйтеся з ним проти малюка ні подумки, ні емоційно. Навіть якщо ваша дитина дійсно нашкодила. З учителем, звичайно, сперечатися не потрібно. Все вислухайте, усвідомте для себе точку зору вчителя, а з дитиною поговоріть вдома. Пам'ятайте, у малюка вдома має бути надійний тил, місце, де він може відпочити душею і набратися сил. Дуже важливо пояснити дитині (а заодно і гарненько засвоїти це батькам), що не треба боятися помилок, що помилки - це добре! Помилки завжди і всі робили і роблять, і здорово вміти вчитися на помилках, вміти аналізувати причини помилок. Можна частіше повторювати такі крилаті фрази, як «Не помиляється той, хто нічого не робить», «Успіх радує, а помилка вчить», «Розумний не прагне уникати помилок, але прагне їх виправити».
Частіше хваліть дитину і вірте в неї!
Відзначайте всі її успіхи, навіть найменші. Нехай
дитина росте з відчуттям, що все у неї обов'язково вийде, що всі труднощі
переборні. Щоб дитина росла успішною і впевненою у собі, важливо, щоб навколо
неї звучало багато різноманітної позитивної лексики, а не тільки «молодець» і
«добре». «Сьогодні ти повів себе дуже сміливо», «Знаєш, але ж ти зробив такий
благородний вчинок», «Дорогий мій, ти так мудро відповів на це питання», «Треба
ж, як здорово і швидко ти навчився це робити» - нехай похвали буде багато і
різної. Нехай у житті дитини буде щось цікаве, приємне і захоплююче,
що не пов'язане ні зі школою, ні з сім'єю. Прекрасне будь-яке хобі -
катання на роликах, ковзанах або лижах, малювання, шахи... Нехай навіть
захоплення змінюються - лише б вони були. Заради того, щоб зайнятися своєю
власною цікавою справою, дитина навчиться концентруватися і робити уроки
набагато швидше.
Також варто уважно стежити за тим, щоб дитина не була перевантажена заняттями. Ось ознаки, які говорять про те, що навантаження для дитини надмірні:
У дитини з'явилися нав'язливі рухи (гризе нігті, смикає щось, кусає губи і т.п.)
Дитина погано спить, погано засинає, прокидається в сльозах.
Дитина стала плаксивою або виявляє агресію, якої раніше не спостерігалося.
Дитина хворіє частіше, ніж зазвичай.
Дитина скаржиться на слабкість і головні болі.
Всі ці симптоми говорять про те, що адаптаційні можливості дитини на межі, що їй складно впоратися з психоемоційним навантаженням, яке на нього покладає школа.
Навіть дитина, у якої немає інтелектуальних труднощів, може перенапружитися в школі за масою причин:
Особистий конфлікт з педагогом або шкільним колективом.
Слабкі навички самоорганізації, які вимагають великих енерговитрат на організацію навчальної діяльності.
Проблеми з режимом дня і чергуванням навантаження і т.п.
Якщо батькам не вдається зрозуміти, в чому причина, варто звернутися до фахівців. Педіатр оцінить стан здоров'я дитини, а психолог розбереться в тому, які труднощі виникають у неї в школі. Швидше за все, організуюча допомога та емоційна підтримка допоможуть вирішити проблему.
Шановні
батьки!
З прадавніх часів сім'ю розглядають як необхідну умову
людського існування. А необхідною умовою розвитку сім'ї є наявність у ній
дитини. Роль сім'ї у суспільстві, за своєю силою, незрівнянна з будь-якими
суспільними інститутами.
Родина - перший мікросвіт, у якому дитина виховується,
формується, розвивається, набуває соціальних умінь. Головні природні вихователі
дитини - ви, її батьки.
Хто із Вас не хоче бачити свою дитину розумною та
вихованою? Ви докладаєте для цього немало зусиль, проте не завжди шлях
формування особистості долається без перешкод через брак психолого -
педагогічних знань.
Як
виховати дитину правильно? Як не помилитися? Як не втратити духовний зв'язок із
дитиною?
Ось для того, щоб допомогти Вам знайти відповіді на ці життєво
важливі питання, і створений цей куточок для Вас.
Сподіваюся, що він стане Вашим добрим порадником і помічником у
такій важливій справі - справі виховання справжнього громадянина, людини з
щедрою душею і палким люблячим серцем.
З повагою
до Вас вчитель
початкових класів Нижньоворітської школи – інтернату
Понзель Тетяна Михайлівна